Чому Zoom
виснажує і що з цим робити?
Робочі наради, інтерв’ю, шкільні уроки, репетиції музикантів, наукові
конференції і навіть святкування дня народження під час карантину перемістилися
із фізичного простору у віртуальні Zoom-кімнати. Сучасні технології дають нам змогу продовжувати працювати і
навчатися, але водночас виснажують нас. Пригадайте, як ви почуваєтеся після
2-годинної робочої відеоконференції: втомлені, спустошені, так, ніби напружено
працювали пів дня? Психологи вже назвали це явище Zoom fatigue — Zoom-утома.
Чому зручний онлайн-інструмент зв’язку виснажує нас, і що з цим робити — ми
зібрали думки провідних світових експертів та їхні поради, як вберегти свої
сили під час дистанційної роботи.
Щоб зрозуміти, як Zoom впливає на наше спілкування і стосунки,
варто спершу пригадати, а як ми працювали до карантину? Ми зустрічалися в
офісі, проводили наради, теревенили з колегами за чашкою кави, ходили разом на
обід, а поміж тим уловлювали настрій людей, обмінювалися невербальними знаками
уваги і прийняття, а ще потискали одне одному руки і обіймались. Замість усього
цього зараз маємо щодня той самий екран комп’ютера, з десяток облич упритул на
черговій нараді та специфічне звучання голосу колег через відеозв’язок. Не
дивно, що ми всі відчуваємо Zoom-утому, і ось 6 причин цього явища.
1. Zoom забирає невербальні
сигнали
Ми передаємо багато інформації, почуттів та емоцій через
невербальні сигнали — жести, міміку обличчя, тон голосу і навіть позу, яку
приймаємо. Значення всіх цих повідомлень у живому спілкуванні ми зчитуємо
автоматично, і це не заважає нам слухати співрозмовника і бути цілком
залученими в обговорення. Під час відеоконференції бачимо лише обличчя людей, а
їхні голоси трохи спотворені, тож наш мозок працює значно інтенсивніше, щоб
уловити і розшифрувати невербальні сигнали. Формат галереї — коли на екрані
бачимо з десяток облич, ще більше напружує наш зір, адже маємо декодувати
стільки мімічних сигналів одночасно, що врешті жоден не зчитуємо глибоко. Така
напруга і розпорошення уваги призводять до того, що ми неуважно слухаємо і не
заглиблюємося у суть слів, вважає професор кіберпсихології університету
Вірджинії Ендрю Франклін. Інший експерт — професор Джанпейро Петрільєрі в інтерв’ю BBC пояснює також потужний
дисонанс, який ми переживаємо під час Zoom-зустрічей: «Мозок вважає, ніби ми
близько, тоді як тіло відчуває, що насправді ми далеко. Ці суперечливі відчуття
виснажують нас, і ми не можемо розслабитися і спілкуватися природно й
невимушено».
2. Zoom-зустріч виставляє нас
на сцену
Попри те, що відеоконференція відбувається у віртуальному
просторі, це все одно взаємодія з людьми. Ми підсвідомо сприймаємо її як
«зустріч», тож часто одягаємо на таку нараду діловий одяг, вкладаємо волосся і
чепуримося. Марісса Шаффлер, професорка Clemson University, вважає, що напруги додає факт перебування перед камерою: «Під
час відеоконференції ви знаєте, що на вас постійно дивляться — ви на сцені, тож
і відчуваєте тиск, бо маєте «виступати». Часті «виходи на сцену» — дуже
стресовий досвід і швидко виснажує нас».
3. Zoom змушує дивитися на
самого себе
Як часто під час
відеоконференції ви дивитесь не на обличчя співрозмовника на екрані, і тим паче
не в чорну цятку камери на комп’ютері, а на себе? Власне обличчя на зустрічі з
іншими дуже відволікає — повсякчас хочеться поправити зачіску, змінити вираз
обличчя або просто спостерігати за собою, як у дзеркалі. Експерти вважають, що постійно мати в полі зору
своє обличчя — додатковий фактор стресу. У живому спілкуванні ми мімічно
реагуємо на сказане. Ці реакції підсвідомі — ми їх не контролюємо і не бачимо.
Але Zoom дає нам змогу підглянути за собою під час комунікації, і те, що ми
бачимо, не завжди нам подобається — це можуть бути емоції злості,
роздратування, нудьги чи неприйняття.
Шукаємо сили: як наш мозок реагує на обмеження карантину
4. Zoom робить паузи між
репліками незручними
Коли ми спілкуємося наживо, то сприймаємо природні паузи і моменти
тиші в діалозі як своєрідний ритм розмови. Іноді пауза може бути красномовнішою
за слова. Проте все зовсім навпаки під час відеоконференцій. Дослідження доводять, що затримка між репліками у 1,2
секунди під час онлайн-розмови змушує нас думати, що людина ставиться до нас
неприязно або неуважно нас слухає. Друге, про що ми починаємо одразу непокоїтися,
це якість зв’язку: може, звук зник і мене зовсім не чули? Додайте сюди ще й
сторонні звуки, які повсякчас супроводжують Zoom-зустріч, якщо хтось з
учасників не поставив свій мікрофон у режим mute, і от уже маємо цілу низку
факторів, які постійно дратують і змушують відволікатись.
5. Zoom — це завжди те саме
місце
Професор Джанпейро Петрільєрі зауважує, що зазвичай усі наші соціальні дії відбуваються
в різних місцях, але з глобальним локдауном усе змінилось. «Уявіть, що ви йдете
в бар, і там зустрічаєтесь зі своїм викладачем, батьками, і в тому самому барі
у вас ще й побачення. Звучить дивно, але саме це відбувається зараз із нами: ми
прикуті до власної домівки, і єдина можливість взаємозв’язків — це віконечко в
комп’ютері», — каже він. Інші експерти також наголошують, що часто всі наші
різні комунікації через Zoom відбуваються, як конвеєр — чи то онлайн-уроки, чи
кілька нарад підряд. Отже, ми залишилися навіть без тієї маленької можливості
пройтися в інший клас чи іншу кімнату для нарад в офісі. Різні фізичні простори
слугують для нас своєрідним риштуванням: ми асоціюємо різні переговорні зали чи
аудиторії з певною атмосферою, відтак наш настрій і поведінка змінюються, коли
ми туди приходимо. У Zoom ми залишаємося в одному місці, і це не дає нам
відчуття бодай найменшої зміни простору.
6. Zoom став примусовим
Невже всі
відеозустрічі виснажливі? А якщо йдеться про те, щоб поспілкуватися з родичами
з іншого континенту? Справді, якщо онлайн-здибанка бажана і стається раз на
тиждень, вона цілком може бути приємною і душевною. Проте якщо Zoom-сесії —
обов’язок, та ще й щоденний — це перетворюється на тягар. C’юзан у своєму блогу для Psychology today пише, що її особливо
виснажує необхідність бути приязною і радісною на відеоконференціях. У
фізичному просторі ми дозволяємо собі прояви різних емоцій або можемо принаймні
вийти в іншу кімнату, щоб відновити рівновагу. На Zoom-сесіях ми ніби
зобов’язані одягнути happy mask і тримати її до кінця.
Як зробити онлайн-заняття безпечними: 8 порад для підвищення
безпеки в Zoom
Як зменшити виснажливість
відеоконференцій?
Нещодавно американська компанія Twitter дозволила своїм співробітникам працювати
віддалено і після закінчення карантину. Тож цілком можливо, що Zoom-наради
стануть нашою новою нормою. Ось кілька порад від експертів, як зменшити
виснажливість цього формату:
·
Подумайте, чи Zoom-нарада
справді потрібна. Використовуйте цей формат лише для виняткових випадків, коли
справді потрібне відчуття об’єднання і команди. Решту робочих завдань можна
ефективніше вирішувати у спільних документах.
·
Для розмови один на один
телефон є кращою опцією: співрозмовник буде зосереджений лише на голосі, і з
телефоном можна принаймні рухатись, що допомагає міркуванню.
·
Домовтеся з колегами, що
вмикання камери під час відеоконференцій є обов’язковим лише на кілька хвилин
на початку зустрічі, а надалі є опційним.
·
Час від часу практикуйте
олдскульні методи — щирий лист підтримки значно цінніший за відеозустріч, яку
перериватиме сторонній галас, діти, що бігають позаду, чи поганий
інтернет-зв’язок.
Автор: Катерина
Кисельова
Комментариев нет:
Отправить комментарий